Виховання креативної особистості через розвиток її творчих здібностей
Працюючи над факторами, які впливають на вибір дошкільного закладу, педагогічний колектив приділяє належну увагу:
·адаптації дитини в ДНЗ;
·оздоровчим заходам;
·роботі з батьками;
·створенню здорового морального клімату в групі;
·запитам батьків відносно виховання, розвитку, навчання дітей та створенню відповідного розвивального середовища.
Свою професійну діяльність здійснюємо, спираючись на:
·підвищення особистих фахових якостей;
·впровадження у педагогічну практику цілісного підходу до розвитку особистості кожної дитини згідно Базової програми «Я у світі».
Свою роботу з дітьми плануємо так, щоб сприяти формуванню в них уміння міркувати, орієнтуватися в усьому, що їх оточує, належно оцінювати життєві ситуації. Вважаємо, що набагато важливіше не просто передати дітям певні знання, сформувати відповідні навички, а й закласти в них основи особистості, вміння приймати самостійні рішення, сприяти моральному та фізичному розвитку. В сучасних умовах розвитку освіти в Україні виняткового значення набуває питання становлення творчої особистості, виявлення та розвитку її здібностей, організації такого навчання, яке стало б основою для вирішення проблеми креативності як важливої якості для соціалізації дитини-дошкільника. Традиційно творчий розвиток педагоги пов’язували, в першу чергу, із музичною, художньо-естетичною діяльністю дітей. Але час показав, що розвитку потребують і такі властивості особистості, які дають дітям можливість творчо використовувати здобуті знання. Саме нова програма заповнила всі прогалини у цьому питанні. Адже у Базовій програмі «Я у світі» вперше в освітньому просторі України як одну з пріоритетних ліній розвитку заявлено креативність. Нова програма диференціює близькі, проте відмінні поняття «творчість» та «креативність», розширює коло застосування педагогами поняття «творча активність» і націлює педагога на створення у ДНЗ умов, сприятливих для розвитку креативності дошкільника, – розвивального середовища. Серед значущих шляхів розвитку креативності як здатності до творчості стоїть необхідність використання творчих завдань в усіх сферах життєдіяльності дитини. Розвиток креативності у дітей потребує висококваліфікованого вихователя, який несе дітям добро, високу духовність, бачить потенційні можливості інтелектуального та творчого розвитку кожної дитини, сам є креативною і творчою особистістю.Тому у своїй роботі педагогічний колектив спрямував увагу на ознайомлення з теоретичними засадами розвитку креативності, особливості використання творчих завдань у роботі з дітьми, впровадження деяких педагогічних технологій, які сприятимуть розвитку дітей
Проблема Попередні програми орієнтували педагогів не на формування в дитини механізму саморозвитку, а на те, щоб виховати особу, яка б у своїй діяльності та поведінці відтворювала соціально задані зразки.
Мета Виховувати особистість, яка б не тільки засвоювала певні знання, а й вміла оперувати ними, застосовувати їх у розв’язанні життєвих і професійних проблем, мислити творчо, неординарно, креативно.
Сутність Оскільки заявлена концепцією освіти ХХІ століття особистісно орієнтована модель має впроваджуватися у життя, час повернутися обличчям до природної здібності дитини творити, допомогти їй максимально реалізувати свою активність, самостійність, ініціативу, прагнення обирати на власний розсуд шляхи і засоби досягнення цілей, намірів, реалізувати свої власні потреби та інтереси.
Завдання Вивчення Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі» та методичних аспектів її реалізації, ознайомлення з педагогічною і психологічною літературою з проблем розвитку креативності. Забезпечення розвивального середовища для стимулювання творчої активності та розвитку креативності. Вивчення ефективності впливу організації креативного виховання на розвиток інтелектуально продуктивної особистості. На підставі отриманих даних розробити комплекс методичних рекомендацій щодо використання різних завдань творчого характеру для розвитку креативності дітей. Диференціювання змісту понять творчості і креативності
Творчість - особливий вид активності нерегламентованого, перетворювального характеру.
Креативність - загальна здібність дитини, її здатність до творчості. Одна з базових якостей особистості. Комплекс інтелектуальних та особистісних особливостей, який сприяє становленню і прояву творчості. Отже, характеризуючи активність дошкільника в усіх видах діяльності (ігровій, предметно-практичній, навчальній, спілкуванні) та формах активності (фізичній, соціальній, моральній, емоційній, пізнавальній, мовленнєвій, художній), слід кваліфікувати їх як більш або менш творчі. Творчість є активністю дитини, спрямованою на створення нового продукту в не регламентованій жорсткими умовами ситуації.
Дитяча креативність крізь призму Базової програми “Я у Світі” У новій Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» як одну з пріоритетних ліній розвитку заявлено креативність. І це дуже доречно. Адже сьогодні розвиток креативності як здатності до творчості набуває особливої значущості, бо вона є базовою якістю особистості, її ядром, центральною характеристикою. Оскільки заявлена концепцією освіти XXI століття особистісно орієнтована модель має впроваджуватися у життя, час повернутися обличчям до природної здібності дитини творити, підтримати її, створивши для її прояву сприятливі умови, стимулювати прагнення дошкільника робити по-своєму, виявляти оригінальність. На жаль, безліч шаблонів, зразків, готових орієнтирів, запропонованих дорослими дитині для відтворення, притлумлюють її прагнення проявляти творчість. Вельми часто воно залишається незатребуваним, потенційним, ресурсним, тобто не актуалізується, гальмується, всихає на корені. Розвиток сучасної дитини як особистості передбачає максимальну реалізацію нею своєї активності, самостійності, творчої ініціативи, прагнення обирати на власний розсуд шляхи й засоби досягнення цілей, намірів, реалізувати свої власні потреби та інтереси. На жаль, виховання і навчання орієнтоване не на формування в неї механізму саморозвитку, а на кінцевий продукт — здатність у діяльності та поведінці відтворювати соціально задані зразки. Дошкільний заклад ніби і бере на себе обов’язок передати суспільству істоту, здатну функціонувати у заданих дорослими умовах. Але це не сприяє розвитку творчості дошкільника, його вміння самоорганізовуватися, приймати елементарні рішення, виявляти вигадку і фантазію, висловлювати власні судження, довіряти власним самооцінкам. Щоб дитина виявляла творчу активність, слід насамперед з довірою поставитися до її природної схильності діяти на власний розсуд, сприймати життєві враження, покладаючись на власний досвід. Саме включеність індивідуального досвіду дитини у процес пізнання робить його власне розвивальним, сприятливим для розкриття внутрішніх сутнісних сил. Творча активність дошкільника має ніби два тісно пов’язані між собою, проте не тотожні джерела — навчально-виховні впливи людей, що оточують (насамперед дорослих), та особистий досвід, який включає досвід індивідуальної взаємодії зі світом, а також результати попереднього навчання і виховання. Якщо перше джерело задає нормативну побудову навчальної діяльності як моделі суспільно вироблених форм пізнання, то друге несе у собі риси “відкритості” світу, цілісне (подекуди неусвідомлене) ставлення до навколишньої дійсності, відображення особистісно значущих для дошкільника аспектів життя, які не завжди істотні з точки зору дорослого. Підключення індивідуального досвіду до процесу освоєння дошкільником нової інформації може подекуди, спровокувати своєрідний “розрив” логічних схем міркувань дорослого та його дій. Водночас уміння вихователя брати до уваги, хай і обмежений, проте особистий життєвий досвід дитини сприяє створенню ним оригінального продукту. А це й характеризує творчість як особистісний процес. Оскільки одного результату (навіть вельми продуктивного) можна досягти в різні способи (як ефективні, так і малораціональні), педагог має аналізувати й оцінювати процесуальний бік діяльності своїх підопічних. Тобто, він має брати до уваги не лише те, що зробила дитина (тобто, кінцевий продукт її праці), а й те, як саме вона при цьому діяла — відтворювала запропоновану схему чи перетворювала її на основі суб’єктивного досвіду. Технологія засвоєння знань обов’язково має включати досвід творчості самого виконавця! Реалізація досвіду творчості передбачає створення різноманітних умов, що поєднують принципи індивідуальності і варіативності. Чим різноманітнішим буде середовище дошкільного закладу, тим легше буде дитині проявляти самостійність, критичність, творчу активність. Урахування індивідуальних інтересів і переваг, довірчі форми спілкування з дошкільником, надання йому можливості вільного вибору, відсутність жорсткої регламентації буття сприяють розвитку креативності як базової якості особистості.
Показники сформованості креативності у дошкільника: • чутливість до проблем, готовність їх розв’язувати власними силами; відкритість новим ідеям,
інтерес до невідомого; • схильність руйнувати чи змінювати стереотипи, відмовлятися від шаблонів, відходити від
зразків; спроможність виходити за рамки заданої іншими ситуації; • швидкість аналогій, протиставлень, асоціацій; • загострене сприйняття неточностей, недоліків, відхилень, незвичності, складності; • уміння підійти до проблеми з різних точок зору; • уміння вносити щось нове, висувати оригінальні ідеї, розв’язувати нові завдання, досягати
незвичних результатів; • пошуково-перетворювальне ставлення до дійсності; висока пізнавальна активність;
допитливість; • уміння швидко переходити від одного способу розв’язання до іншого;
переключатися; переконструйовувати елементи в нових комбінаціях (комбінаторні
властивості); • дотепність, почуття гумору, інтерес до парадоксів; • сміливість і незалежність суджень; здатність до постановки власної мети; • об’єктивність суджень, неупередженість оцінок; • самокритичність, здатність посміятися над собою; • використання різних форм доказів; • уміння помічати зв’язки між ознаками, формально між собою не пов’язаними; • здатність сприймати об’єкти комплексно, цілісно, виділяти в них головне, істотне, відкривати потенційне; • розвинена уява, метафоричність (створення фантастичних ідей); • уміння дивуватися; • здатність прогнозувати, передбачати, формулювати гіпотези, робити припущення; • орієнтація на високі стандарти якості, ідеальні еталони.
Основні етапи творчого процесу: • поява у дитини відчуття неясності чогось (поява проблеми); • виникнення ряду запитань до дорослого, однолітків, самої себе; • виділення значущих для успішного розв’язання проблеми елементів, диференціація головного та другорядного; • усвідомлення проблеми; • формулювання гіпотези; • пошук і знаходження рішення. У реальному житті дошкільникові доводиться виконувати як творчі (цілком нові, незнайомі або з елементами новизни), так і нетворчі (що містять готову логічну програму, передбачають шаблонне рішення) завдання. Надаючи перевагу завданням творчого характеру, вихователь тим самим виховує в старших дошкільнят інтерес до складних задач (практичних, інтелектуальних, комунікативних), бажання виконувати їх самостійно, ризикувати без шкоди здоров’ю, не боятися помилитися. Щоб дитина старшого дошкільного віку виявляла творчу активність, важливо забезпечити їй розвивальне середовище. Творчість не формують, а стимулюють. Щоб вона виявлялася і розвивалася, у дитячому садку належить створити сприятливі умови. Для цього треба вміти допомагати дітям проявляти природне прагнення до креативності, використовуючи для цього розвивальні завдання; правильно оцінювати досягнення дітей у творчій діяльності; не переривати творчий процес; не гальмувати прояви творчої активності дитини критичними зауваженнями, негативними оцінками; створювати ситуації вільного спілкування, обміну думками. Феномен креативності пов’язаний, насамперед, з уявою дошкільника. Дитина на основі попереднього досвіду створює образи побаченого, почутого. У своїй уяві малюк виходить за межі безпосередньо даного, може “відлітати” від реальної дійсності, фантазувати, мріяти.
Основні характеристики уяви дошкільника:
• реалістичність (дитяча вигадка, фантазія або відображає реальне життя, або пов’язується з нереальними, казковими подіями, явищами, персонажами); • цілісність (здатність бачити ціле раніше його частин).
Дошкільник легше призвичаюється до виконання творчих завдань, проявляє свої креативні здібності (як природні, так і підсилені правильною виховною практикою) за умови, що дорослий пам’ятає: у творчого завдання немає “правильних” і “неправильних” рішень; творчість не можна формувати (надавати їй певної форми, чітко визначеної кимось), для її розгортання необхідно створити сприятливі умови. Які саме? За яких дитина хоче творчо діяти, вдосконалює своє вміння, пишається своїми креативними здібностями. Педагогові, який прагне виховати креативність (здатність дитини до творчості), допоможуть: нерегламентоване середовище, демократичні відносини з дітьми, наявність у вихованців можливості наслідувати творчу особистість. Організовуючи життєдіяльність старших дошкільників у родині та в дошкільному закладі, слід сміливіше вдаватися до експериментування, дослідництва; надавати дитині право самостійно приймати рішення, виробляти елементарні гіпотези, доводити, обґрунтовувати та відстоювати власну точку зору. Слід пропонувати батькам конкретні прийоми та способи розвитку в дитини допитливості, здатності творчо переробляти життєві враження, збагачувати індивідуальний досвід, розширювати асоціативний ряд, втілювати творчу уяву в реальній дійсності, розв’язувати нескладні життєві проблеми. Доцільно звертати увагу батьків на подвійний характер творчої уяви. З одного боку, вона є основою творчості, з другого — може продукувати відрив від реальності, надмірну мрійливість, небажання докладати вольових зусиль. Тобто творча дитина може характеризуватися дорогоцінною здатністю реалізувати свої фантазії і мрії, досягати високих результатів у різних видах діяльності. А може відрізнятися замкненістю, заглибленням у себе, відмовою від розв’язання реальних життєвих завдань, особливо складних для неї. Ось чому вкрай важливо допомогти батькам збалансувати схильність їх синів та доньок до творчої уяви із здатністю використовувати її в реальному життя — в ігровій, предметно-практичній, пізнавальній, художній, комунікативній діяльності. Активна, конструктивна творчість має стати постійним супутником дитячої життєдіяльності в родині й дитячому садку. Це буде запорукою її компетентності, необхідної у сьогоднішньому житті гнучкості, та й з рештою — життєздатності. Саме на це орієнтує педагогів Базова програма розвитку дитини дошкільного віку “Я у Світі”.Сутність творчості як засіб всебічного розвитку дитини Проблема розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку досліджується вже давно, але багато питань залишаються невирішеними. Попередні програми навчання та виховання дітей дошкільного віку були орієнтовані на засвоєння знань, а розвиток таких властивостей особистості, які дають можливість творчо їх використовувати залишалися поза увагою. Тому в дошкільному закладі необхідно створити сприятливі умови для творчого розвитку особистості. У літературі є багато визначень творчості. Підсумовуючи їх, творчість — це людська діяльність, у процесі якої особистість, задовольняючи потреби в реалізації своїх здібностей, створює нові знання, об’єкти, схеми поведінки, робить власні «відкриття». А дитяча творчість – своєрідна сфера дитячого життя, в якому вона діє і спілкується з дорослими та однолітками.
Особливості дитячої творчості:
• індивідуальність; • непередбачуваність і спонтанність; • всеохоплююча допитливість, дослідження світу: від «Що це таке?» до «Хочу все знати»; • потяг до мистецтва; • зв’язок з грою; • наявність певних умов – розвивальне середовище.
Всі ці особливості сприяють розвитку креативності. Отже, дитяча творчість — своєрідна сфера дитячого життя. Займаючись нею, дитина діє, спілкується з дорослими та однолітками.Якщо поспостерігати за дітьми та проаналізувати їхню діяльність, мож¬на помітити, що все, чим вони займаються, є своєрідною творчістю: дитина пізнає властивості оточуючих предметів; «грає» зі словами, промовляючи низку звуків рідної мови, й створює незвичні слова; експериментує з різ¬ними матеріалами; просто грає. У грі малюк має змогу поекспериментувати, багаторазово виконати будь-яку дію, від якої він отримує задоволення і, можливо, різні результати.
В дитячій творчості часто виникає суперечність між радісними, цікавими, часто неочікуваними переживаннями, що викликані сприйманням навколишнього світу й обмеженими можливостями художнього відображення цих почуттів. Для розвитку творчості дорослий повинен пропонувати дітям різні види діяльності: малювання, ліплення, конструювання, співи, музично-ритмічні рухи, гру на музичних інструментах, театралізовану діяльність, експериментування, ручну працю, математику тощо. У методичній літературі згадується ще одне поняття, пов’язане з творчістю,— творчі здібності. Як визначив Е. Фромм — це «…здатність дивуватися, пізнавати, вміння знаходити вихід із нестандартних ситуацій; це спрямованість на відкриття нового й здатність глибокого усвідомлення досвіду». Як показують наукові дослідження й досвід педагогів-практиків, творчі здібності виявляються приблизно з п’ятого року життя, але це зовсім не означає, що до цього моменту їх не слід розвивати. Навпаки, чим раніше дитину навчать спостерігати, пояснювати незвичайне, дивуватися оточуючим явищам, предметам, експериментувати тим ґрунтовніше підготують її до прояву власне творчих здібностей. Творчість багато в чому визначається вмінням по-різному висловлювати свої почуття та уявлення про навколишній світ. Для цього слід навчити дитину бачити предмет з різних боків, уміти, враховуючи різні ознаки предмета, створювати образ. Необхідно, щоб дитина не тільки вільно фантазувала, а й спрямовувала свою фантазію, творчі здібності на вирішення різноманітних завдань. Розвиток творчих здібностей дитини — справа складна й вимагає насамперед знання дитячої індивідуальності. Але існують загальні рекомендації щодо розвитку творчих здібностей дітей. Оскільки творчі здібності формуються в процесі діяльності, можливим стає формулювання загальних психолого-педагогічних умов для їх розвитку: 1. Щоб сформувати творчі здібності, дитині необхідно накопичити якнайбільше вражень про навколишній світ під час виконання різних видів діяльності. Пізніше дитина зацікавиться процесом творчості спочатку в тому виді діяльності, який їй подобається найбільше, а потім — в усіх притаманних дошкільникам видах діяльності (гра, малювання, конструювання, гра на шумових та музичних інструментах, співи й танці, театралізована діяльність, читання та розігрування сюжетів знайомих літературних творів, складання віршів чи казок, праця, ліплення, аплікація, ігри з геометричними фігурами або графічними символами, експериментування тощо). Сформувавши в дитини інтерес до будь-якого (або декількох) з цих видів діяльності, вам вдасться захопити вихованця процесом творчості. 2. Іноді діти не можуть самі визначити, що їм дійсно подобається. Щоб визначити це, поспостерігайте за дитиною, коли вона діє самостійно, та спробуйте дати відповіді на такі запитання: «Чим зайнята дитина?», «Чи проявляє вона самостійність у доборі матеріалів для діяльності?», «Чи вміє запросити до діяльності товаришів?», «Як домовляється про її хід?», «Чи проявляє дитина наполегливість у досягненні поставленої мети?», «Чи отримує дитина задоволення від самого процесу діяльності?», «Чи наявні в обраній дитиною діяльності продукти творчості?», «Чи радіє їм дитина?», «Чи дивують вони малюка?» 3. Для розвитку творчості необхідно створити відповідні умови, що вплинуть на позитивний емоційний стан та спричинять прояву у дошкільників розумової активності, витримки, саморегуляції. Насамперед це стосується належного психологічного оточення. Також слід пам’ятати про наявність необхідних для творчої діяльності матеріалів. Вони завжди мають бути доступними для дитини. При цьому не важливо, яким чином дитина їх використовуватиме (за прямим призначенням чи якось інакше). Головним є факт дії, власне експериментування, пізнання властивостей, способів дії з тим чи іншим предметом або матеріалом. 4. За В. Сухомлинським: «Дітям не треба багато говорити, не слід багато їм розповідати, слово — не цяцька, а словесне пересичення — одне з найшкідливіших пересичень. Дитині треба не тільки слухати слово вихователя, але й мовчати; в цю мить вона думає, осмислює почуте та побачене». Обережно, лагідно, ненав’язливо підтримуйте прагнення дитини до творчості. Співчувайте невдачам малюка, підтримуйте творчі пошуки дитини, ставтеся до процесу із симпатією та теплотою. У жодному разі не давайте негативної оцінки дитячій творчості. Будьте терплячі до «дивних» ідей дитини. 5. Відповідайте на численні дитячі запитання. Підтримуйте бажання дитини пізнавати навколишній світ, особливо заохочуйте цікаві та глибокі запитання дітей. Час від часу залишайте дитину на самоті. Надмірне опікування може заважати дитячій творчості, а нав’язування допомоги може сприйматися як порушення меж особистої свободи. У пізнанні навколишнього світу навчіть дитину дослухатися власної інтуїції. Разом із «Як ти вважаєш?» і «Що ти думаєш з цього приводу?» — частіше цікавтеся «Що ти відчуваєш?». 6. Навчіть дитину поважати іншу точку зору, пояснивши, що таке ставлення є необхідною умовою для того, щоб оточуючі поважали думки дитини. Уважно стежте за власними висловлюваннями, не критикуйте інших, особливо — в присутності дитини. Позитивні відгуки створюють у дитини почуття захищеності. Навчіть дитину керувати негативними емоціями й не піддаватися поганому настроєві. Вчіть її помічати добре й красиве у житті. Відкрито висловлюйте власні почуття дитині. Діти, які переконані у любові та повазі батьків, швидше розвиваються. Не бійтеся проявляти власну індивідуальність, не приховуйте власні творчі прояви. Головне, щоб ваша творчість була доброю, приносила радість та задоволення іншим. Станьте взірцем неординарної творчої особистості для своїх дітей. 7. За В. Біанкі, збережіть у своїй душі дитину: безпосередність, доброзичливість, чистоту думок, мрію, довірливість, казку, захоплення від відкриття світу, доброту. Коли дитина опанує основи творчої діяльності, пропонуйте їй разом з іншими й творчі завдання.
Що таке творчі завдання?
Серед шляхів розвитку пізнавальної активності, самостійності, творчості, самореалізації дітей у багатьох дослідженнях учених підкреслюється необхідність використання в роботі з дошкільниками різноманітних завдань: • навчальних; • розвивальних; • пізнавальних; • інтелектуальних; • трудових; • нестандартних; • творчих. Даючи визначення поняттю «творче завдання» стосовно дошкільників, вчені вказують на те, що це: • завдання, для розв’язання якого є невідомими спосіб дії та предметно-специфічні знання для його розробки; • завдання, яке забезпечує розуміння дітьми проблеми, сформульованої дорослим у ситуації, коли дитина відчуває певне теоретичне чи прак¬тичне утруднення, і коли у неї з’явилося бажання вирішити пробле¬ми. Пошуки рішення проблеми здійснюються шляхом багатьох пізнавально-практичних дій дитини; • завдання, в якому кількість даних не має розв’язання, внаслідок чого умова задачі видається суперечливою; • завдання, які спонукають дітей до комбінування, імпровізації, вигаду¬вання, тобто самостійного знаходження нового рішення. Разом з цим такі завдання спонукають дитину до дії).
Таким чином, творчі завдання передбачають розуміння дитиною проблеми, яка викликає теоретичні чи практичні утруднення, і для її розв’язання необхідно знайти спосіб дії. Саме призначення та структура творчих завдань надають широкі можливості для впровадження диференційованого навчання з урахуванням індивідуальних можливостей пізнавальної діяльності кожної дитини, що робить навчальний процес не тільки цікавим і посильним для кожної дитини, а й дає можливість дорослому якомога ефективніше працювати на певному рівні складності як з усім дитячим колективом в цілому, так і з кожною дитиною окремо, коригуючи й спрямовуючи її розвиток. Це наводить на думку, що розвиток творчих здібностей дитини дошкільного віку неможливий без організації вирішення дошкільниками найрізноманітніших завдань.
Види творчих завдань:
1. Зображувальні творчі завдання на малювання різними матеріалами; різну техніку виконання малюнку; закінчення розпочатого малюн¬ка (коли задається певний набір ліній); малювання із заплющеними очима; конструювання. 2. Музичні творчі завдання на вигадування співомовок; проспівування пісеньок «різними голосами»; вигадування танців під музику; пантомімічне передавання образів на зразок «незвичних танців» (вигадування танців, нехарактерних персонажам, або під невластиву певному образу музику); гра у шумовому оркестрі. 3. Словесні творчі завдання на добір рими, складання початку чи закін¬чення вірша; фонетичне розрізнення звуків та добір варіантів їх застосування; завдання у віршах-діалогах; завдання-загадки. 4. Логіко-математичні завдання варіативного характеру з формами, кольорами, величинами, числами. 5. Творчі завдання комбінованого типу. Наприклад, на слухання «чарівних звуків» та їх подальшу інтерпретацію у рухах, словесній чи зображувальній діяльності. Представлена класифікація передбачає різні рівні виконання творчих завдань
Класифікація творчих завдань
Перша група: завдання, спрямовані на розвиток перцептивної сфери (диференційованого сприйняття) та довільної уваги: 1) на аркушеві намальовано будь-які предмети, що дуже щільно приляга¬ють один до одного. їх необхідно назвати й визначити кількість; 2) пропонується заштриховувати малюнок з урахуванням заданих умов, які визначені для штрихування різних геометричних фігур; 3) необхідно знайти однакові чи відповідні один одному малюнки й роз-фарбувати їх; 4) знайти на малюнку відмінні деталі. Друга група: завдання, спрямовані на розвиток наочно-образного мис¬лення: 1) завдання на визначення просторових відношень; 2) завдання, що пропонують подумки простежити можливі шляхи виходу з лабіринту й, обравши правильний, намалювати його, намагаючись не торкатися межі доріжки. Третя група: завдання на виконання основних логічних дій, розвиток розумових операцій (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстрагу¬вання, визначення закономірностей) та формування понятійного апарату: 1) завдання на формування понятійного апарату і логічного мислення: • знайти зайвий предмет; • об’єднати предмети за спільною ознакою; 2) завдання, спрямовані на розвиток розумових операцій аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, визначення закономірностей. Четверта група: завдання, спрямовані на розвиток дрібної моторики руки, зорових і моторних координацій та довільної уваги: 1) завдання, в яких треба з’єднувати намальовані крапки: 2) завдання, для вирішення яких необхідно домальовувати малюнки різ¬ного рівня складності: 3) необхідно розглянути малюнок, використовуючи визначені правила добору різних кольорів, з урахуванням не тільки кольору, а й форми зафарбованих фігур. П’ята група: завдання, спрямовані на розвиток зв’язного мовлення: 1) за малюнком, що відображає події тієї чи іншої казки, необхідно при¬гадати назву і сюжет цієї казки, переказати її; 2) необхідно скласти розповідь за сюжетом малюнка, а потім вигадати історію про те, що було до подій, зображених на малюнку, і що буде далі; 3) на аркушеві паперу пропонується декілька невеличких малюнків, що відображають певну послідовність подій, за якими слід скласти розповідь.
