«Художнє слово і дитяче мовлення»

«Художнє слово і дитяче мовлення»

Найважливішими джерелами розвитку дитячого мовлення є художня література та усна народна творчість, величезна сила впливу яких тра­диційно використовувалася у вітчизняній та за­рубіжній педагогіці як могутній чинник виховання та освіти підростаючого покоління. Виховна і ху­дожня цінність цього виду мистецтва обумовлена специфікою засобів втілення в ньому художнього образу, насамперед, мовних засобів виразності, адже мова художнього твору є найкращою, найви­щою формою літературної мови, яку діти прагнуть наслідувати.

         Життєдайним джерелом розвитку художньої літератури є усна народна       творчість. Класичний зразок фольклору – казка – старо­давній жанр усної народної творчості. В казці за­кладено величезний естетичний потенціал, який проявляється в яскравому, романтичному зобра­женні казкового світу, в ідеалізації позитивних ге­роїв, повчальності. Колоритна, яскрава мова казок захоплює, викликає в уяві чудові образи, пробуд­жує фантазію.

         Повною мірою особливості українського фоль­клору виявляються і в малих фольклорних жанрах – прислів'ях, приказках, загадках, гуморесках. Прості, невеличкі за обсягом, вони дивують оригінальною будовою, широким використанням виразних мовних засобів. Усе в них виважено, доцільно, кожне слово на своєму місці. Наприклад, загадка – поетична формула, яку ха­рактеризують високий ступінь метафоричності, ритмічна домірність, одухотворення, уособлення неживого світу. Все це надає загадці особливої поетичності.

         До малих фольклорних жанрів, окрім вищезгаданих, належать пусто байки, колисанки, забавлянки, жарти, ігри з текстами, скоромовки тощо. їх художня форма поєднується з глибокою узагальнюючою думкою. Це дозволяє використовува­ти фольклорні жанри як важливий засіб виховання мовленнєвої культури дітей.

Літературний або фольклорний твір подається дитині в єдності змісту та художньої форми. Але сприйняття його буде повноцінним тільки за умо­ви, якщо дитина до цього підготовлена. А для цьо­го необхідно звернути увагу дітей не тільки на зміст, а й на виразність мовних засобів казки, оповідання, вірша та інших творів художньої літе­ратури, тобто залучити дитину до художньо-мов­леннєвої діяльності.

Аналізуючи літературний твір у єдності його змісту та художньої форми, а також активно за­своюючи засоби художньої виразності, діти навча­ються передавати в образному слові певний зміст, самостійно складати невеличкі твори.

         Під словесною творчістю розуміють діяльність дітей, що виникає під впливом творів мистецтва та вражень від навколишнього життя, і виражається в створенні усних творів — оповідань, казок, віршів тощо. Взаємозв'язок між сприйняттям художньої літератури та словесною творчістю існує на основі розвитку в дітей поетичного слуху. Під цим понят­тям розуміємо здатність відчувати виразні засоби художнього мовлення та певною мірою усвідо­млювати їх. А також уміння розпізнавати жанри, розуміти їх особливості, усвідомлювати зв'язок компонентів художньої форми зі змістом літера­турного твору. Розвиток поетичного слуху – важ­ливий чинник формування культури мовлення.

         Розвиток образного мовлення дітей буде ефек­тивним лише в процесі сприймання ними худож­нього слова та самостійного складання зв'язних висловлювань. Мовлення дошкільнят стає образ­ним, щирим та живим, якщо у них виховується інтерес до мовного багатства, розвивається вміння вживати в своєму мовленні різноманітні ви­разні засо

                                  «Слухаємо казку»

         Цей вид занять можна проводити з усією групою або підгрупою дітей, які мають бажання послухати казку. Заняття складається з двох частин. Перша — організація умов для сприй­мання дітьми казкового твору, друга — бесіда та і розповідь за казкою. Чим молодші діти, тим більш діяль­ним, наочним мусить бути сприйняття казки. По­ступово ми привчаємо дітей сприймати казку на слух, але і в старших групах успіх заняття також залежить від яскравої захоплюючої атмосфери. Так, у молодшій групі розповідь казки випереджається ігровою ситуацією, демонстрацією іграшок, речей, пов'язаних з казкою або просто зацікавленням, заохоченням: «Зараз я розповім вам дуже цікаву історію про... Хочете послухати?" У старших групах перед розповіддю або читанням казки вихователь спрямовує зусилля на система­тизацію літературних знань дітей. Це може бути коротенька літературна вікторина чи вступна бесіда.

Важливе місце на занятті відводиться роботі над мовленням. Збагачення словника відбу­вається через ізолювання, виключення з тексту, пояснення малознайомих складних для усвідо­млення слів і словосполучень за допомогою при­йому синонімічної заміни, лексичних вправ у про­цесі роботи над текстом. Внаслідок спеціально­го навчання діти починають відчувати образність і красу художнього слова, знаходити у тексті, пояснювати значення, доцільно використовувати яскраві вирази в самостійних висловлюваннях.

Розвиток зв'язності висловлювань відбувається завдяки використанню спеціальних запитань, які вихователь починає спонуканням «Розкажи, чому...», «Поясни, як сталося, що...» Щоб відповісти на запитання, дитина мусить відтворити послідо­вно цілий епізод казки, інколи за допомогою вихо­вателя. Наприклад: «Розкажіть, як ведмежатка ділили сир». Вихователь допомагає побудувати послідовну відповідь: «Спочатку вони... що?... А потім?... Ось так і...» У ході обговорення казки зі старшими дошкільниками вихователь ставить за­питання аналітичного характеру, наприклад: «По­ясніть, як ви зрозуміли, що лисиця хитра та лука­ва». Відповідь також потребує виразного розгорнутого висловлювання з використанням перекон­ливих аргументів.

Є доцільним використання на за­нятті прислів'їв, приказок, фразеологізмів, щоб, з одного боку, допомогти дітям глибше усвідомити ідею казки, а з іншого, показати, як найбільш вда­ло, точно і коротко можна висловити головну дум­ку твору, які влучні, образні народні вислови.

Під час слухання казки вихователь поступово формує початкові літературознавчі уявлення дітей: про жанрові особливості казки (неймовірні чарівні події, магічні речі, чарівники, персоніфікований тваринний і рослинний світ, специфічні казкові висловлювання). Звертаючи увагу дітей на особ­ливості побудови і літературної форми казки, ви­хователь пов'язує ці знання із самостійною твор­чою діяльністю: «Ось і ви, коли складатимете свою казку, теж придумайте казковий зачин, кінцівку, свої чарівні пригоди, щоб казка вийшла цікавою».

Глибше зрозуміти, краще запам'ятати казку до­помагає використання методу моделювання, різні види якого підходять для дітей будь-якого віку, модель кольорова, модель за розміром, за фор­мою, зображувальна модель. Моделювання казки часто переростає ь дуже цікаву гру, в якій прожи­вання казкових дій відбувається у внутрішньому плані.

Почуття, переживання, викликані казковими об­разами, діти висловлюють, проявляють у творчій грі, театралізаціях, малюванні за мотивами казко­вого сюжету або в інших видах продуктивної діяльності.