Про екологію малюкам
Поняття екологія, екологічна небезпека, екологічна криза стали звичними для кожного з нас. Загальновідомо, що екологічний стан довкілля за останні десятиріччя істотно погіршився, що значною мірою позначилося на здоров'ї людини, яке, як відомо, є високочутливим природним індикатором на будь-які екологічні зміни. Тому запорукою збереження життя на планеті стає життя людини в гармонії з природою. Сьогодні природну взаємодію порушено, і наслідки цього дисбалансу ми відчуваємо на собі, зокрема дедалі більше людей потерпає від алергії, зростає кількість вроджених патологій, для багатьох з нас – дорослих і дітей – нормою життя стало постійне вживання ліків. Така ситуація дала поштовх розвиткові відносно нової науки – екології людини, яка розглядає взаємодію нашого організму з довкіллям з погляду формування та забезпечення високого рівня здоров'я. Екологія людини – це розділ екологічних знань, який спрямовано на досягнення рівноваги й гармонії між людиною та соціоприродним середовищем її перебування. У цьому контексті особливе місце посідає екологія дитинства. Цей розділ екології набуває державної ваги, адже відомо, що зовнішній вплив на організм, який активно формується, набагато інтенсивніший порівняно з впливом, якого зазнає організм дорослої людини. Тому саме здоров'я дітей є природним біологічним індикатором здоров'я народу. Проблема збереження здоров'я дітей – складний комплекс екологічних, соціальних, духовних проблем, які тісно переплетені між собою, тож постає питання: хто здатний узяти на себе їх розв'язання? Виявляється, система освіти. Лише вона може робити це щодня, охоплюючи весь контингент дітей. Саме в цій суспільній галузі працюють високодуховні та високоосвічені люди, які глибоко розуміють сьогоднішню кризову ситуацію. Два останні десятиріччя – це період становлення екологічного освітянського простору. Це період виникнення нових понять: "екологічна свідомість", "екологічне мислення", "екологічна культура", "неперервна екологічна освіта", "екологічна освіта учнів, студентів", "екологічне виховання дошкільнят" тощо. У посібнику Н.Ф. Яришевої "Методика ознайомлення дітей з природою" досить широко, з позицій сучасних педагогічних досліджень, висвітлюється технологія ознайомлення дошкільників з природою, а також розкриваються різні види творчої роботи з екологічного виховання, основу якого складають знання і діяльність дитини. На сутність багатогранної цінності природи звертає увагу Лисенко Н.В. у посібнику "Екологічне виховання дошкільників". Вищеназвані монографія та посібники допоможуть науковцям і практикам визначити напрями, форми і методи проведення експерименту з формування основ екологічної культури дітей дошкільного віку. Ознайомлення з основами екологічної культури особистості в умовах навчально-виховного закладу неможливе без пошуку та впровадження нових педагогічних технологій виховання, що передбачають вдосконалення виховного процесу засобами дитячої евристики, введення нових пізнавальних та творчо-взірцевих форм активної діяльності дітей, поєднання дошкільного та родинного виховання світоглядних ціннісних орієнтацій стосовно ставлення. Вирішенню цих питань у діяльності педагога можуть допомогти статті, публікації та дослідження науковців з даної проблеми. У 2001 році видано посібник з екологічного виховання кандидата педагогічних наук З.П. Плохій "Виховання ціннісного ставлення до природи у дітей дошкільного віку". Основна форма вияву активності дошкільняти – гра, яка водночас є для нього й головним способом пізнання зовнішнього світу. Дитину захоплює здебільшого сам ігровий процес; від трьох-чотирьох років з'являються епізодичні, а від п'яти-шести – систематичніші цільові задуми й планомірне їх виконання. Гра – емоційна діяльність дітей, і введення її в освітній процес створює емоційне тло й сприяє становленню екологічно мотивованої діяльності. Для розв'язання освітніх завдань, виховання морально-вольових якостей у дітей використовують дидактичні ігри. Важливим моментом у їх організації є збереження структурних елементів гри: зосередження уваги на суто ігрових завданнях, дотримання ігрових правил, відсутність суворого контролю ігрових дій тощо. Порушення зазначених структурних елементів перетворює гру на систему вправ. Екологізація сюжетно-рольової гри як самостійного виду дитячої діяльності вимагає дотримання певних умов. Передусім становлення самостійної гри передбачає керівництво з боку дорослого. Сюди входять набуття дошкільнятами знань про навколишню дійсність та оволодіння способами послуговування ними в іграх, що дає змогу використовувати сюжетно-рольову гру у процесі екологічного виховання. В екологічно спрямованій діяльності може бути задіяний будь-який структурний елемент цієї гри – уявна ситуація, роль, ігрові дії та атрибути . Для створення ігрової мотивації та опосередкованого навчання дошкільнят використовуються й інші види ігор, зокрема, ігри з правилами – сюжетно-рухливі, рухливі, настільно-друковані, словесні, де носієм ігрових умінь є дорослий. Багаторазове повторення таких ігор розвиває самостійність дітей. Граючи, вони прагнуть отримати втіху, а тому орієнтуються загалом на правила та ігрові дії, тоді як для дорослого основним є дидактичне завдання. З давніх-давен людина живе в природі, спостерігаючи за нею. Її вплив кожен із нас тією чи іншою мірою відчуває на собі й сприймає її як джерело перших знань і радісних переживань, що запам'ятовуються на все життя. Єдність людини і природи була і залишається непорушним законом. Неоціненна роль природи для дитини. Дерева, квіти, птахи, звірі – усе привертає увагу малюків, радує їх і живить увагу пізнання. Саме тому одним із завдань навчального закладу є питанням екологічного виховання дітей - удосконалення форм та методів роботи педагогів щодо екологічного виховання дітей шляхом формування уявлень про навколишній світ, розвиток у дошкільників емоційно-позитивного ставлення до природи. Проблема оздоровлення довкілля сьогодні одна з найважливіших, краса природи не залишає малюка байдужим. Пріоритетним є виховання у дітей любові до природи. Дітей вчать любити, доглядати за рослинам й розуміти, що значить – оберігати. У дошкільному закладі слід практикувати різноманітні форми спілкування малят із тим, що їх оточує. Під час ознайомлення дітей з природою використовують ідеї С. Русової. Прилучають дітей до природи за допомогою різних методів: спостереження, нескладні досліди, гра), праця, розглядання картин, розповіді та бесіди, читання художніх творів. Щоб дошкільнята любили і розуміли природу, вихователі дотримуються таких рекомендацій видатного педагога В. Сухомлинського : "Діти повинні стояти близько до природи і цінувати її", "Хай дитина сама п'є з природи". У дошкільному закладі у кожній віковій групі обладнано куточок живої природи, де діти спостерігають зміни в розвитку й поведінці його мешканців, навчаються їх доглядати, дізнаються про те, як впливає на тваринний і рослинний світ людська праця. З дошкільнятами проводяться короткочасні та тривалі спостереження, прогулянки, організовується праця на городі та в квітнику). Проводячи ігри, прогулянки в дитячому садку ознайомлюють дошкільнят з особливостями охорони довколишнього середовища. Щоб зацікавити малят, вихователям слід підбирати тематичні добірки віршів, загадок, прислів'їв про тваринний та рослинний світ, пори року; ілюстровані оповідання, шаради, кросворди тощо. З дітьми старшого дошкільного віку приділяється увага дослідницькій діяльності, використанню проблемних завдань-ситуацій, екологічне виховання дослідників тісно пов'язується з краєзнавством і народознавством. Вихователі збирають легенди, оповідки, народні ігри і, адаптуючи їх до дитячого сприймання, широко використовують у своїй роботі. Дітей молодшого дошкільного віку доцільніше прилучити до природи засобами народної мудрості. Зразки народної мудрості допомагають дітям глибше зрозуміти те чи інше явище, розвивають спостережливість, пам'ять. Під час тривалих спостережень вихователям слід вчити дітей робити самостійні висновки, прості узагальнення. Всі спостереження дітей фіксуються в календарях погоди, які оформляються на кожний місяць. Такі спостереження та бесіди зі старшими дошкільнятами дозволяють дітям замислитися над станом природи, спонукають турбуватися про неї. Доречно планувати роботу з батьками щодо організації цікавих прогулянок до парку, лісу, екологічно чистого харчування дітей, збору та заготівлі лікарських рослин. Результатом екологічного виховання в дошкільному закладі стане розвинене емоційне сприйняття дітей, бажання активно включатись у роботу з охорони й захисту природи. |
|
